Jesteś tutaj:

Dzień: 14 maja 2014

Акція “Вісла” — пам`ятаємо!

16 березня цього року на засіданю головної управи ОЛ в Гордицях встановлено що 28 квінтя стане Днем пам`яті Акції “Вісла”. ОЛ хотіло пригадати цю сумну дату як трагедію нашого народу, але і надіялось що всі наші оргагізації, церкви, щколи, пункти навчання і ціла громада попруть цю ініцятиву. Дякуємо що ми відчули сигнали що наша меншина пам`ятає чим була Aкція „Вісла” для наших предків, але і для нас бо ми її живий, окалічений слід від Лемківщини по Холмщину і Перемищину. Це знак що правда, хоч болюча з 1947 року, однак в нас жива.

Українська школа в Лігниці також вшанувала цю трагічну річницію 47 року. 28 квітня делегації клас засвітили свічни при вході до школи під таблицьом Aкції “Вісла”. Ту таблицю замістили ОЛ і ОУП при вспертю дирекції школи і влад Лігниці в 2007р на 60 роковини Aкції “Вісла”.Таблиця ця є доказом що життя нашої меньшини в Лігниці практично від 1947 року було активне. Чи закрите в хатах де була тільки рідна мова і молитва, чи пробами шукання по селах розшмарених сусідів з рідних сіл. А потім перша укр. початкова школа в Ярошівці, початки православних парохії і перші гр-кат богослужіння в римокатолицьких костелах бо тільки там була можливість відправи.

Світлом для нас на Лігниццчині стала укр. школа (на початку в Злоториї). По 1989 році стала можливість будови своїх церков і сьогодні вже поодинокі парохії не мають своїх святинь. Ми вже маємо свободу тільки щоб вона не заглушила нашу живу любов до віри і традиції предків, не знищила почуття відповідальности за світ вкрадений в 1947 році.

Таблиця на стіні нашої школи щодня витає учнів, але і голосить пам`ять Aкції “Вісла” для пересічних людей які ідучи вулицьом Шевченка переходять біля неї (так думаю що денні десь біля 1000 осіб). Це лекція історії, але і надії що зло Aкції “Вісла” нас ніколі не знищить коли що року нові, молоді люде приходять в свою – рідну школу.

Перед запаленям свічок всі мали можливість оглянути фільми фундації пана Романа Крика “Живі Долі”. Учні побачили спогади людей які пам`ятають життя перед 1947 року i як направду виглядала Aкція “Вісла” та наш світ після неї. Молодь на екрані бачила усміх, сльози, але і певність тих людей що добре пережили життя бо не відреклися свого. В іх очах видно було також надію що наше не пропаде бо наступні покоління хочуть жити в вірі і тралиції предків. Ми всі почули спогади Юлії Лежинської з Брунар (вже покійної — Вічная пам`ять), Марії Гойняк з дому Гойдич зо Щавника та її чоловіка Петра Гойняка з Нової Веси та родин Риствеїв і Святківстих родом з Висової, Тилича, Мохначки і Солотвин.

Як хочете побачити ці фільми та інші спогади запрошую на сторону фундації:Fundacja Losy Niezapomniane

Там відчуєте силу і красу минулих світів запертих в лишених селах, але і привезених тут на Захід щоб жити, хоц кус так само як предки і пам`ятати де є мої коріння.

Do góry