У суботу, 28 листопада в Лігниці вшанували пам’ять жертв Голодомору. В парафіяльному храмі Успення Пресвятої Богородиці зібралися українці міста Лігниці, представники громадських організацій, директор, вчителі та учні української школи.
У вступному слові, о. Мирослав Драпала наголосив, що український народ за першу чверть ХХ століття пережив три голодомори: 1921-1923, 1932-1933; 1946-1947 років.
Священик сказав: „Люди, які жили тоді, хотіли одного – вижити, а на жаль мільйони із них не могли навіть цього. У них забрали їжу, щоб убити голодом, а потім хотіли забрати навіть пам’ять коли їм забороняли згадувати про голодомор”.
Перед тим, як почалась загальнонаціональна хвилина мовчання, о. парох заявив: „Сьогодні ми всі можемо те, чого не могли попередні покоління українців, можемо прийти в день вшанування пам’яті жертв Голодомору на пам’ятний захід у місті свого проживання, щоб молитовно їх всіх згадати та відкрито поставити свічку пам’яті”.
Після хвилини мовчання і запалення свічок, була поминальна панахида, а потім артисична програма у виконанні учнів ІV Загальносвітнього Ліцею в Лігниці.
Скорботне поминання жертв Голодоморів завершила молитва за український народ та врочисте покладення свічок перед хрестом на церковній площі.
Відповідно до висновків дослідження Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України, протягом 1932—1934 років від організованого радянською владою голоду померло 3,9 мільйона громадян УСРР. Це було 13% тодішнього населення республіки. Демографи підкреслюють, що майже 25% загиблих від Голодомору — це діти до 10 років. А понад 600 тис. малюків не народилося.
За обліками дослідників найбільш смертоносним був червень 1933 року, тоді загинули 840 тисяч осіб, тобто по 28 тисяч осіб за добу. Колосальні втрати населення під час Голодомору є причиною демографічних проблем сучасної України. ЇЇ населення могло би бути на 4 мільйони більше, якби не радянський геноцид.
Jesteś tutaj: