Jesteś tutaj:

Miesiąc: czerwiec 2013

21.06.2013 zostały ogłoszone wyniki egzaminu gimnazjalnego.

Wyniki Gimnazjum nr 10 w ZSO Nr4 w Legnicy są lepsze niż w roku poprzednim . Są wyższe od średnich wyników miasta i województwa nawet kilkanaście procent w przypadku języka polskiego i angielskiego a w przypadku matematyki blisko 10%, przedmiotów w bloku przyroda 7%, historii i WOS-u 2,9 % ( Porównanie z miastem Legnica).

Analiza wyników w skali staninowej plasuje wyniki naszych uczniów następująco:

1. język polski-74,3 %( miasto 61,6%)- stanin 8- wynik bardzo wysoki
2. historia i WOS- 64,2%( miasto 57,3%) -stanin 6- wynik wyżej średni
3. matematyka- 55,6% ( miasto 45,8%)-stanin 7- wynik wysoki
4. przedmioty w bloku przyrodniczym- 65%( miasto58,1%)- stanin 7- wynik wysoki
5. język angielski- 79,% ( miasto- 65%)- stanin 8 wynik bardzo wysoki

(Skala staninowa odpowiada nam na pytanie jaką pozycję zajmuje wynik osiągnięty przez ucznia na tle wyników osiągniętych w kraju)

Gratulujemy!

Sukces Grzegorza Górki w legnickich zawodach lekkoatletycznych !

Grzegorz zdobył I miejsce w skoku w dal w kategorii szkół licealnych.
Gratulujemy!

Від 18 -19 травня проходив в Вільхівци ХХІІІ Кермеш. Для мене однак то бив перший кермеш. Разом з молодежом 4 ліцею та гімназиї ми приїхали дати концерт, але і ціж порядкувати цмінтерії в рамах проєкту ОЛ ( в тому році при всперті за окену ОЛКaнади). Вільхівец та околиці то для нас незнана земля. В векшости в Лігниччині живут Лемки родом спід Крениці, Грибова, Мушини чи Горлиц од західной страни. Вільхівец в наших очах село барз далеке для лемківства. А тут зме ся барз здивувалі, в Вільхівци живе лемківска душа. Там є спокій і краса природи яку шануют мешканці. Вони гармонійно живут і дбают штоб не знищити лемківского світа предків. Што правда Вільхівян менше по акції Вісла десі розсіяни коло Щеціна та інших странах світа, але не затратили в памяті што лем в Вільхівци чути голос предків.
Вільхівец витишив нас на 3 дни. Запер мобільний контакт, забрав телевізию, затримав час. Дарував молодежі задуму і свідчив што можна жити без мобільки, Інтернету, Масдональда ….
З другого боку вказав што в селі є порядок, задбани, гарди хижи в яких бє родинне життя. Ми повірили што Вільхівец то ціж Лемковина хоц там бандурки, а не грулі і люде повідают “пак”. Інші слова та іх закінчиня лем свідчат што кожне лемківске село має лем своє унікальне багацтво. Дбайме про тото.
Ми приїхали ранком в пятницю – 19 осіб два ансамблі танцювальний Горицвіт та Дикі Бджоли. Привитало нас сонце Вільхівця яке свідчило промінями та теплом што ми в дома, в себе на Лемковині. Потік, церква, цмінтер, стари хижи то сліди минулого яки будят задуму:
Чом той світ мусів биті знищени в 47 році?
В імя чого одерто люди з свідомости ким є?
Внеска в Вільхівци живе 17 наших родин, як повідали нам мешканці перед війном било понад 90 номерів. 12 осіб з села взято до Явожна. Людей застрашено, вкрадено ім всхідню літургію. Пан Миколай якого отец бив в Явожні повідав нам што до кінця житя не повів йому што діялося в обозі.
З жальом мешканці Вільхівця вертают до тамтих часів, але тоти сумни думки нищит радіст што є КЕРМЕШ. Він свідчит што можна, але і треба шанувати своє. Задбаний цмінтер на горі при церкві вказує дорогу до памяті. Коли памятаме о могилах предків то отвераме двері свідомости для наступних поколінь.
Кермеш почався вечирньом в пятницю. Лемки від віків молитвом починали свої діла. Церква в Вільхівци своїм життям свідчит што передає памят предків.
Лігницькі ансамблі виступали в пятницю та в суботу. Танцями та піснями будили публіку та віру што Лемковина не вмре не загине. Різноманітний репертуар лігницьких ансамблів від Лемковини де Тиха Вода пливе гин по далеку Україну в колориті шараварів вказує што єдніст в піснях та культурі то єдніст народу.
Кермеши в Вільхівци будят в мешканцях та гостях радіст што село не є мертве. Вони притігают, передают мудріст традиції і надію што наш лемківскій світ не загине. Дякуєме Вам — мешканцам Вілхівця за тоти дари.

Адам Вєвюрка

Черговий рік учні нашого ліцею з Лігниці поїхали на Лемківщину порядкувати цвинтарі. «Дітхнути» історичну пам’ять минулого світа, вкраденого насильством «акції Вісла» в 1947 р.
Проєкт приготувала головна управа ОЛ, а реалізує наша молодь з Лігниці.
Рятувати наши сліди, часом впадени хрести, по звичайне порядкуваня кладовищ, кошиням трави, вириваням кущів.
Проєкт став неначе новим обличям рейдів «Карпати». В задумі ОЛ як організатора проекту було, щоб через беспосередній зв’язок молодь могла пізнавати рідну землю предків і останні сліди по нас, щоб кладовища не заростали кущами, затераючи нашу відвічну присутність на Лемківщині і вкривали все перед обличям людей. Щоб і серця молодежі не «заростали» у несвідомости що можеме втратити останні сліди свого матеряльного тут існування. Подібно як рейди «Карпати» він стає едукаційом свідомости, де є суть пам’яті, і де є мої коріння.
Щоправда, молодь вчиться в нашій школі, в неділю ходить з батьками до церкви, але чи в повні має свідомость що рідна земля, там на Лемківщині щодня перед 1947 роком була наша?
Як проходило родинне чи сілське життя, яка там є природа?
На світі є різни проєкти, які мають викликати в людях добро. Люди допомагають хворим, дітям, ріжнима заходами, а тепер навіть через інтернет.
Дарують гроші щоб рятувати зелений світ на Землі.
Чи мешкаючи на Заході маємо ще в собі прагнення рятувати наш світ предків на Лемківщині? Вірю що так, коли батьки посилають свої діти які реалізують проект порядкували кладовищ. На щодень не їдемо на Лемківщину, а хочемо її чути, вірити що вона хоч лем духово, а однак є наша.
Від початку проєкту ми відвідали кладовища біля Криниці (Фльоринка) та Горлиць мін в Білянці, Боднарці, Волівеци і Чорним.
Я мав свідомість що молодь їде на землю предків однак не думав що в наступних поколіннях може жити так сильний зв’язок з земльом предків. Посвячена земля біля церков, могили на яких хрести створени переважно руками Бортнян, дають то містичне прагнення знання рідної землі і відчуваня самого себе і традиції предків. Прагнення це будять в молодих серцях любов до свого і ряд питань:
– Чи не за мало дбаю про своє?
Знаю що кожна відповідь є особиста і тільки дозріле життя вкаже чи молодь відповіла на «голос предків». Ми вчителі віримо що «голос предків» віднайде свою дорогу, бо учасники проекту вже його віднайшли.
Потреба зв’язку з земльом предків дає молоді живих емоції, часто закривани ту на вигнані.
Виїзди на Лемківщину є шуканям джерел — криниці історії предків, буджиням активности і задуми.
Тиша зароснених природом сел, лиш цвинтар і могили з схиленима хрестами, це дотик якби «смерті».
В тим краєвиді молодь в якої радість є натуральна, але хоче собі віднайти минуле, хоче віднайти душу в собі, стоячи над могилом прадідів.
Я чую цю радість в праці молоді в її душах і серцях, видно то і по праці вечерним співом і пошані до рідної мови і материнський зв’язок з Лемківщином та слідами предків.
Коли ми виїжджали з Лігниці мали різни думки. Чи буде погода, чи зробимо все що задумали.
Але спів і спогади про Ватри затишили питаня. Коли наближувалися до гір, іх краса зразу вказала ознаки нашої любові до Лемківщини і що «нам цне за нима» тут на Заході.
Покоління виросле на вигнаню щораз меньше має почуття жалю. Але воно хоче пам’ятати де її родинні коріння.
Подорож пройшла без несподіванок. Сонце привитало промінями сп’ячу молодь перед Вільхівцем. Після короткого закватерування в давній школі, тільки Борис Пецушок вибрав «стратегічний нічліг» на сіні. Поїхали ми до Сьвіржови Руської. Для мене особисто ця земля була незнана, мої дівдове походять спід Крениці (Новівси та Щавника). В більшости предки молодежі яка приїхала також є родом спід Крениці або Горлиць.
Коли ми приїхали на кладовище я мав перший раз сумніви чи треба там порядкувати. Природа приняла так тепло кладовище; барвінком, деревами помедже якима стоять хрести, створила винятковий світ, дарує покійним мир та спокійний вічний сон. Учні витягали галуззя, чистили хрести і бачили що цей цмінтар має вже опікуна — природу.
Треба згадати що місцеве надлісництво відвідує це місце. Добре це свідчить що живі пам’ятають про померлих – чужих не дивлячись на іхнє похоженя чи віру. Місце де стояла церква про це свідчить баня з хрестом, це найважливші сліди святости на цмінтері. Баня лежить між барвінком якій створив її зелений вінець. Вона якби вросла в землю, а в уяві якби під землею була дальша частина церкви, а може і ціле давне село, де час іншого виміру його затримав?
Копула неначе вросла в землю як наші предки котри віками відходили з Лемківщини.
Церкви не має, але вона в уяві стоіть між деревами котрих галуззя творять іконостас, а іконами є могили бувших мешканців Свіжової Руської.
Ця церковна копула свідчить що зло може вбити матеряльний світ, але не вбє душі людини, села чи народу.
Учні порядкуючи відкрили на пам’ятниках заросли фотографії, написи. Перед ними виростали обличчя на яких було видно повагу, почуття вартости що живу згідно з законами Бога та природи, шаную традицію предків в вірі та культурі. Що моє життя иройшло на рідній землі, де від віків лежать кості предків. На тих фотографіях затримався час де ми всі ще були на Лемківщині разом.
Про давне село свідчать також старі здичаві, овочеві дерева, які ростуть по лісі. Там в садах колись стояли наши хижи. А сьогодні тільки звірина приходить там по овочі. Але овочі вже не солодкі, дикі, чужі, якби забули вже про людей.
До цминтаря веде дорога при якій між деревами стоять каплички позбавлені хрестів, не знаю чи це зробив час, чи людська рука яка не лякалась Бога.
На кінець було вогнище місцевий лісничй допоміг нам, велика подяка йому за це.
Ми повертали до Вільхівця під вражиням єдности природи та цмінтера.
В суботу вже був кермеш св. Миколая. На Вілхівецкі сцені виступали наші ансамблі Дикі Бджоли та Горицвіт. Ми однак не забули про проєкт порядкуваня цмінтерів. Частина молоді порядкувала кладовище біля церкви в Вільхівци, інші пішли також порядкувати кладовище до Вільшної. Тут також ми відчували подібні вражиння як в Свіжові Руській. В Вільхівци учні могли побачити біля церкви нові пам’ятники на яких були написи в рідній мові, це свідчить що тут люде є свідомі і пам’ятають ким є.
Просто і ми чули що ми є в дома в себе.
А ще обставини в яких ми жили де всюди тиша та спокій, мобілька не діє, до найблишого магазину 5 км. А люде на селі бесідують по свому. Все творило атмосферу світа казкового де думка живе в людині довше як на заході.
Неділя то головний день кермешу. По урочисті Службі Божі, процеся на вколо церкви. Вільхівяане традіційно в народніх лемківських одягах. Потім програма артистична, виступили мін. наші ансамблі зі школи з Лігниці яких дуже тепло прийняла публіка. Вільхівець – незнана для нас лемківська земля, вже стала наша. Тут всім було добре. Ми як вихователі з п. Богданом Бухтом мали тільки одну проблему, молодь не хотіла вертати до Лігниці.
Без цивілізації та інших як оказуєтся речей можна жити і без мобілки також, почувались що тут іх місце як за словами пісні
– «То є та єдина під небом твоя земля».
Хочуть знати ким є і свідчити що Лемківщина свойом красом збагачує українську традицію та культуру в піснях, обрядах, але і в свідомости що найважніша є любов до рідної землі.
Тут подяка для Обєднання Лемків Канади, а передовсім для відділу Торонто за значну допомогу фінансову та покритя коштів виїзду.
Дякуємо що Ви вспераєте та вірите що цей проєкт будить минуле для майбуття Лемківщини. Ви також своєю допомогою засвідчили що є близько української школи з Лігниці. Вона діяла, діє і буде діяти для добра цілої нашої меншини в Польщі. Дякуємо членам гуртка ОЛ в Вільхівци за поміч, тепле приняття і опіку.
Будучи на Лемківщині на цвинтарях над могилами предків ми відчули що направду Христос Воскрес, а «голос предків» відказав нам Воїстинно Воскрес…

Адам Вєвюрка

22 maja 2013 r. w naszej szkole odbyły się Zawody Przyrodnicze.

W konkursie rywalizowało sześć grup utworzonych przez uczniów II i III klasy gimnazjum.

Uczniowie rozwiązywali zadania z wszystkich przedmiotów przyrodniczych czyli chemii, biologii, fizyki i geografii.

Konkurs Przyrodniczy był nastawiony na sprawdzenie wiedzy i umiejętności niezbędnych w poznawaniu środowiska . Podczas zawodów uczniowie wykonywali i opisywali doświadczenia chemiczne, eksperymenty fizyczne, badali preparaty pod mikroskopem, rozpoznawali gatunki rodzimych roślin i zwierząt, określali rodzaj skał.

Laureatom Zawodów Przyrodniczych serdecznie gratulujmy. Wszystkich chętnych zapraszamy do wzięcia udziału w Zawodach w przyszłym roku.

LAUREACI

I miejsce – Olga Koczańska, Borys Pecuszok

II miejsce – Klaudia Lisicka, Kamila Lurka, Chrystyna Hajduk

III miejsce- Dmytro Kowba, Walentyn Patek, Mykyta Dola

5 czerwca 2013 odbyły się zawody lekkoatletyczne szkół gimnazjalnych Legnicy.

Oto wyniki:
II miejsce w zawodach lekkoatletycznych dziewcząt w Gimnazjadzie Młodzieży szkolnej w Legnicy,
I miejsce dla Lidii Oświęcimskiej w skoku dal dziewcząt,
II miejsce dla Jany Luciuk w biegu na 100 m dziewcząt,
II miejsce dla Oleny Hawran w biegu na 600 m dziewcząt,
II miejsce dla Katarzyny Pastuszki w pchnięciu kulą.

II miejsce w Legnicy zajęli uczniowie naszego gimnazjum :

  • Ola Koczańska
  • Borys Pecuszok

Zadania, jakie rozwiązywano podczas maratonu dotyczyły gospodarowania odpadami oraz konserwatorskiej ochrony przyrody.

Oli i Borysowi gratulujemy!

Do góry