Jesteś tutaj:

Miesiąc: maj 2014

16 maja w naszej szkole odbyło się spotkanie z prof Uniwersytetu Zielonogórskiego panem Bogdanem Halczakiem na temat „Dawna historia Łemków”. Pan profesor przybliżył uczniom, na podstawie źródeł, historię Łemków. Niewątpliwie temat ten jest bardzo „żywy” w naszej szkole, gdyż duża liczba uczniów swoje rodzinne korzenie wywodzi z Łemkowszczyzny. Dla naszej szkoły jest to niewątpliwie świadectwo bogactwa mniejszości ukraińskiej w Polsce. Dlatego szkoła wielokrotnie podkreśla potrzebę pielęgnowania tradycji łemkowskiej, która swoją autentycznością współcześnie świadczy o swej żywotności.

Pan profesor Bogdan Halczak podkreślił, że początki historii Łemków opierają się na bardzo skąpych źródłach historycznych, co sprzyja powstawaniu różnych teorii. Powodem braku źródeł w opinii profesora był brak zaciekawienia tym regionem, który politycznie i gospodarczo nie był atrakcyjny dla polityki ogólnopaństwowej zarówno Polski, a potem Rzeczypospolitej, jak i Węgier. Zauważył jednak, że wszelka logika wskazuje (słownictwo, zajęcia ludności, zwyczaje i przede wszystkim rozmieszczenie wsi), że kierunek kolonizacji Łemkowszczyzny był ze wschodu na zachód. A kiedy spojrzymy na „polską Łemkowszczyznę” to dostrzeżemy, że ten kierunek wschodni swoją siłę czerpał ze strony „słowackiej”. Dlatego tzw. Ruś Szlachtowa była wierzchołkiem trójkąta, którego podstawą była w większości wschodnia granica współczesnej Polski, plus bardzo zbliżone kulturowo – ukraińskie ziemie na Zakarpaciu.

Niewątpliwie wykład ten przybliżył historię Łemkowszczyzny, a zarazem ukazał, że świat Łemków potrzebuje szerszego spojrzenia na swoje dzieje. Dostrzeżenia, że wschodnia granica Łemkowszczyzny jest trudna do określenia wobec przenikania, wspierania i akceptacji jej z Bojkowszczyzną. Największym sprzeciwem dla świadomości Łemków na pocz. XX w. była nazwa „Łemko”, gdyż większość uważała się za Rusinów, tak samo jak większość mieszkańców Galicji. To poczucie wspólnoty dodawała siłę Łemkom w potrzebie tworzenia swej, jakże oryginalnej kultury, kiedy porównamy ją ze światem Bojków i Hucułów (bratnich ruskich górali Karpat).

Wykład ten był niewątpliwie dostrzeżeniem potrzeby ukazywania historii Łemków tak, by budzić zaciekawienie, ale i potrzebę szacunku dla świata Łemków, którego nie wolno dzielić, gdyż za wiele on wycierpiał. Dobrze, ze nasza szkoła, patrząc na swych uczniów, pragnie doceniać piękno Łemkowszczyzny, gdyż jest ono niewątpliwie siłą naszej mniejszości w Legnicy.

Акція “Вісла” — пам`ятаємо!

16 березня цього року на засіданю головної управи ОЛ в Гордицях встановлено що 28 квінтя стане Днем пам`яті Акції “Вісла”. ОЛ хотіло пригадати цю сумну дату як трагедію нашого народу, але і надіялось що всі наші оргагізації, церкви, щколи, пункти навчання і ціла громада попруть цю ініцятиву. Дякуємо що ми відчули сигнали що наша меншина пам`ятає чим була Aкція „Вісла” для наших предків, але і для нас бо ми її живий, окалічений слід від Лемківщини по Холмщину і Перемищину. Це знак що правда, хоч болюча з 1947 року, однак в нас жива.

Українська школа в Лігниці також вшанувала цю трагічну річницію 47 року. 28 квітня делегації клас засвітили свічни при вході до школи під таблицьом Aкції “Вісла”. Ту таблицю замістили ОЛ і ОУП при вспертю дирекції школи і влад Лігниці в 2007р на 60 роковини Aкції “Вісла”.Таблиця ця є доказом що життя нашої меньшини в Лігниці практично від 1947 року було активне. Чи закрите в хатах де була тільки рідна мова і молитва, чи пробами шукання по селах розшмарених сусідів з рідних сіл. А потім перша укр. початкова школа в Ярошівці, початки православних парохії і перші гр-кат богослужіння в римокатолицьких костелах бо тільки там була можливість відправи.

Світлом для нас на Лігниццчині стала укр. школа (на початку в Злоториї). По 1989 році стала можливість будови своїх церков і сьогодні вже поодинокі парохії не мають своїх святинь. Ми вже маємо свободу тільки щоб вона не заглушила нашу живу любов до віри і традиції предків, не знищила почуття відповідальности за світ вкрадений в 1947 році.

Таблиця на стіні нашої школи щодня витає учнів, але і голосить пам`ять Aкції “Вісла” для пересічних людей які ідучи вулицьом Шевченка переходять біля неї (так думаю що денні десь біля 1000 осіб). Це лекція історії, але і надії що зло Aкції “Вісла” нас ніколі не знищить коли що року нові, молоді люде приходять в свою – рідну школу.

Перед запаленям свічок всі мали можливість оглянути фільми фундації пана Романа Крика “Живі Долі”. Учні побачили спогади людей які пам`ятають життя перед 1947 року i як направду виглядала Aкція “Вісла” та наш світ після неї. Молодь на екрані бачила усміх, сльози, але і певність тих людей що добре пережили життя бо не відреклися свого. В іх очах видно було також надію що наше не пропаде бо наступні покоління хочуть жити в вірі і тралиції предків. Ми всі почули спогади Юлії Лежинської з Брунар (вже покійної — Вічная пам`ять), Марії Гойняк з дому Гойдич зо Щавника та її чоловіка Петра Гойняка з Нової Веси та родин Риствеїв і Святківстих родом з Висової, Тилича, Мохначки і Солотвин.

Як хочете побачити ці фільми та інші спогади запрошую на сторону фундації:Fundacja Losy Niezapomniane

Там відчуєте силу і красу минулих світів запертих в лишених селах, але і привезених тут на Захід щоб жити, хоц кус так само як предки і пам`ятати де є мої коріння.

Do góry