„Немає барв, напевно, ані слів
І в скульптора немає чудо-глини
Щоб змалювати наш чудовий Львів
Це місто-замок, заходу перлину”
Винник Ірена (вчителька КЗШ№4 в Лігниці)
Кожна поїздка до Львова — це надзвичайне емоційне піднесення, радість і надія побачити та відчути “ритм” цього чудового міста. По-різному називають це магічне місто: “перлиною в камені” , “містом кам’яних левів” і “альтаною посеред раю”. Але найбільшим скарбом міста лева є його мешканці — львів’яни. Це надзвичайно гостинні , розумні і сердечні люди. І як можна не хотіти, не мріяти про зустріч з ними?
Поїздки до львова стали вже традицією для випускників IV Ліцею в Лігниці.
Отже — їдемо до Львова, ми – Матвієнко Діана , Пшик Діана, Брезіна Евеліна, Веремчук Олександра, Буковський Михайло, Маліняк Григорій, Малюта Богдан, Романов Артем, Стасюк Леонід разом з вчителями Винник Іреною та Вєвюркою Адамом. Як завжди, перед поїздкою складаємо план екскурсії. Хочеться побачити якнайбільше, пройтися славнозвісною львівською бруківкою, випити смачної львівської кави і посмакувати “чоколядки”. Крок по кроку стараємось зреалізувати наш план.
День перший. Відразу після приїзду зупиняємося в гуртожитку партнерської школи — Львівської Загальноосвітньої санаторної школи-інтернату №1 ім. Б.І. Антонича. Привітні господарі директор Орест Іваськів, вчителі Борейко Володимир і Біць Роман створили всі умови, щоб учні почували себе комфортно, як вдома.
День другий. “Львів — це неповторна і вічна поема в камені.” – писав поет Роман Лубківський. Їдемо на екскурсію веселим львівським “жовтим трамвайчиком” , знайомимось з пам’ятками архітекрури древнього міста кам’яних левів. Пізнаємо традиції наших предків, насолоджуємося неповторною львівською атмосферою. Це місто гармонійно поєднує прикмети стародавності і сучасності з найціннішими рисами патріотичних, культурних і мистецьких традицій. “Їдучи жовтим трамвайчиком відкриваєш для себе багато таємниць і легенд Львова. Наприклад , у 1526 році тут була велика пожежа, майже все згоріло, але пізніше – будинки, як фенікс , відродились з попелу, завдяки настирливій праці і любові до свого міста його мешканців. Цю велич бачимо і сьогодні” – говорить учениця 3 класу Діана Пшик.
День третій. 1 листопада — день суму і рефлексії. Християни ідуть на цвинтар, запалюють свічки на могилах, моляться і згадують… Личаківський цвинтар — це всесвітньо відомий некрополь. Існує з 1785 року і є старший від Паризького Пер-Ляшез і Лондонського Хайгейту. Нагробки, мавзолеї і каплиці цього цвинтаря відображають мистецькі стилі, які панували у Львові від класицизму до конструктивізму. На кладовищі спочивають визначні діячі науки, культури і політики, представники різних національностей. На меморіалі в південно-західній частині цвинтаря поховані польські солдати, які загинули тут у 1918-1920 роках. Поруч “лежать” воїни української армії, які полягли в українсько-польській війні.
День четвертий. Кульмінацією поїздки кожен з нас вважає відвідання національного театру імені Марії Заньковецької, де відбувся чудовий концерт відомої лемківської співачки Анички під назвою “Верше мій, верше”. Аничку знають і люблять як на Україні, так і за кордоном. Її голос і репертуар — це висока майстерність і справжня школа патріотизму. “Цей концерт був для мене винятковий, тому що я міг не тільки почути але й побачити на живо співачку, яка має лемківське коріння і голос соловейка. Вона допомагає народу України у тяжкий період війни і є для бійців опорою і надією” – підсумував виступ співачки учень 3 класу IV Ліцею, Михайло Буковський.
Епілог — підсумки, прощання. Як Лігниця так і Львів для нас, сьогоднішніх мешканців, є містами “розкутих левів”, містами наших надій, мрій, містами нашого майбутнього. Лігницький лев зустрівся з Львівським левом, як два брати, і як то в родині — запланували наступні зустрічі.
“Дорога до раю лежить через Львів”
Вєвюрка Адам (класний керівник 3 класу ліцею)
Організатори екскурсії Винник Ірена, Вєвюрка Адам
