Мистециво не знає границь-кордонів — то його сила і краса в історії. Але лем правдиве мистецтво може побороти границю часу та биті вічно живе і зрозуміле. Для лемківского світа така є поезія мін пана Петра Трохановского — Мурянки. Хоц поет дякувати Богу далі творит, часто його поезія є заперта в лішеним гин світі з 1947 року і до кінця не зрозуміла гнеска для молодих поколінь. Длятого ціж на лекціях — Стріча з Лемківщином била творчіст пана Петра Мурянки. Молодіж пізнавала його твір Zobaczyć i umrzeć та прібувала намалювати з нього в групах на дошці картину. Што цікаве тота туга за минулим, проміяням — старіням ся чловека била зрозуміла для молодих люди з нашой школи. В вірши тим виділи вони Лемківщину вкрадену аторові в акції Вісла, але і ціж свій шлях життя. Што треба памятати, што часу не можна затримати та завернути. Вони гнеска радіют життям, мают барз дуже в собі сил і радости. Хоц і кус мало браку свідомости, што в житю чекают на них ціж і перешкоди. Вірш пана Петра вказав ім што перегородом – поперечком медже мріями, а реальним житям може биті приклад з історії мін.: вигнання — акція Вісла.
