Цього року, 9 березня відзначалося 199-річчя Великого Кобзаря – Тараса Шевченка. Ім’я Шевченка через століття для багатьох поколінь українців-патріотів – від громадівців 60-х років XIX століття, державотворців УНР та українських повстанців, поетів 60-тників, дисидентів, до борців сьогодення – студентів Революції на граніті 1990 року та Помаранчевої революції, несло собою приклад нескореності, мужності, саможертовності заради ідеї Вільної Батьківщини. «Кобзар» Шевченка лежав в українців поруч з Біблією на столі. Мова, якою він писав у віршах,стала зразком для української літературної мови для наступних поколінь. Ніхто, так як постать Шевченка, не об’єднує українців з усього світу в одну націю – консолідує українців всередині України – українців Сходу з українцями Наддніпрянщини та українцями Галичини, та об’єднує всіх українців діаспор з Великою Україною.
Тож з приводу 199-річчя Кобзаря в Комплексі загальноосвітніх шкіл №4 були проведені урочистості. Спочатку виступила директор нашої школи, пані Анна Гаврильчак-Маланчак.Також слово взяли Його Преосвященний Владика Володимир Роман Ющак, Президент Лігниці Тадеуш Кшаковскі та представники Об’єднання українців у Польщі.
Першим на сцену вийшов шкільний хор «Полонина» під керівництвом Анни Черськоїта виконав пісні на слова Шевченка «Реве та стогне Дніпр широкий» (музика Данила Крижанівського) та «Садок вишневий коло хати» (музика Богдана Вахняного).
Далі Тома Кочанськийзаспівав пісню «Бандуристе орле сизий» на слова Тараса Шевченка. Вдале поєднання чудового тенору, ліричного тексту та зворушливої музики справило сильне враження на аудиторію.
З театральною постановкою за п’єсою Олександра Олеся «Над Дніпром» під керівництвом пані Ольги Височанської виступив театральний гурток нашої школи. Гості були захоплені грою молодих акторів, та постановкою, яка дозволила усім присутнім зануритися в історичний період, коли жив і творив сам Кобзар.
Несподіванкою для глядачів стала пісня «До Основ’яненка» на слова Тараса Шевченка та музику Олеся Кульчевича, яку виконав Тома Кочанський та автор музики. Вірш з 1839 року набув нової форми у сучасній музичній обробці, а також по-новому зазвучали досі актуальні слова Шевченка.
Варто також відзначити виступ танцювального колективу «Горицвіт» з танцем «Калина», а також декламування гімназистамивіршів Шевченка – «Думок», «Перебенді» та «Заповіту».
На закінчення концерту виступив танцювальний ансамбль у повному складі з ліричним танцем у супроводі пісні Софії Ротару «Одна Калина». Цей танок став справжньою кульмінацією всього Шевченківського вечору, адже зібрав певне найгучніші оплески за увесь концерт.
Вечір став незабутнім для всіх – і учасників концерту, і організаторів, і, маємо надію, гостей. Завдяки таким щорічним вшануванням, Шевченко живе в наших серцях, а його ідеї надихають нові й нові покоління українців. Ці ідеї досі лишаються актуальними для нас. Бо ж хіба ми здобули, хіба ж збудували ту омріяну Україну? За часів Шевченка нам перешкоджало російське самодержавство, а тепер ми самі не можемо взяти долю в свої руки. Тож:
«Наша дума, наша пісня
Не вмре, не загине…
От де, люди, наша слава,
Слава України!»
І саме зберігаючи наші традиції, нашу мову, культуру, пісні, ми зберігаємо нашу Україну. Бо вона живе в нас…
Олесь Кульчевич
