Сьогодні старі, високі дерева Явожинського лісу як і в 45-49 роках залишались мовчазними свідками…
…тут, на галявині лісу, яка увіковічнила місце страшних злочинів, на галявині, яка стала кладовищем для закатованих і страчених – сьогодні людно.
Згадати тих які відійшли у вічність, та були захоронені у цьому лісі, між деревами, в нашвидкоруч викопаних могилах, зібрались: церковні служителі, представники місцевих влад, ветерани-очевидці, делегації, молодь, вчителі та учні української школи ім.Богдана-Ігоря Антонича з м. Лігниці.
Всі присутні схиливши голови, перед пам’ятником загиблим, канонним співом вторили молитви за померлих і схоронених тут в’язнів, які остані роки свого життя провели в тяжкій праці за колючим дротом з електричним струмом.
…Лемки та Українці знаходились у концентраційному таборі в Явожно від самого початку його існування з 1 травня 1945 року. Серед полонених в’язнів були і вагітні жінки, які народжували своїх дітей у жахах і рабстві, але доля дала дітям вікно у життя і сьогодні Вони – діти народженні у таборі Явожно – серед присутніх. У них з очей скочуються сльози, коли учні з Лігниці читають „…Молімось за провину брата…”,та співають „…Чуєш кру-кру-кру в чужині умру…”. Близько 400 осіб – квіт українців за час існування табору стали його жертвами. З тих 3873 що утримувались в таборі, більшість, хто вижив,- вже ніколи не повернулись до нормального життя, залишаючись із зламаною психікою.
У хвилину мовчання розвіває вітер схиленні прапори Європейського Союзу, Польщі, України та прапор української школи з Лігниці, як символ прийнятої естафети збереження пам’яті тих далеких часів для молодого та прийдешнього поколінь.
Синьо-жовтими квітами встелено підніжжя пам’ятника жертвам Явожно. На стрічках, що огортають квіти, написи які пишуть найближчим, найріднішим людям. Сьогодні це для тієї багаточисельної закатованої в Явожно української інтелегенції, греко-католицьких священиків, підозрювальних осіб арештованих під час операції „Вісла”, які віддали своє життя, ставши жертвою нікчемного переслідуванння та спустошливої війни.
Крутиться колесо історії. Діти сьогодні, як і колись запитують: „Чому війна?”,”Кому потрібні війни ?” Польські та українські діти сьогодні в унісон скандують: „Припиніть війну на Сході України!!!”
Україна сьогодні, переживає не найкращі часи, встановлюючись у політичному виборі, стверджується і відбудовується. У такій важкій ситуації найліпше пізнаються друзі. Сьогодні тут, серед присутніх, щире слово подяки виразив український консул з Кракова пан Віталій Максименко, подякувавши Польському Урядові, керівникам місцевих ужондів, директору української школи в Лігниці пані Гаврильчак-Маланчак, та всім присутнім за пронесену через десятиліття пам’ять про Явожно, та підтримку України у важкі часи. Він виразив впевненність, що разом подолаємо ворога на сході України.
Голова громадської організації
„Міжнародна дружба”
Зоя Мазур